Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.3.5.5. Методика оцінювання та облік наявності і вибуття матеріалів на підприємствах

а) Загальне положення

З трьох методів побудови обліку наявності виробничих запасів матеріалів — паралельно-карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського — найпоширенішим (включаючи й умови використання ЕОМ) є останній, тобто оперативно-бухгалтерський. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-ціновий облік провадиться на складах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — cубрахунків, груп, підгруп і матеріально відповідальних осіб.

Взаємозв’язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура.

На складах облік наявності та руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, гатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватися книги гатункового обліку, пронумеровані і завірені підписами.

б) Методика оцінювання вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

П(с)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються на виробництво або надання послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінювання запасів за методом ЛІФО базується на при- пущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуван- ню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання за- пасів.

Оцінювання за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (perpetual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування — постійна або періодична — полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

система періодичного списування

Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:

система постійного списування

Розглянемо наведене на прикладах.

Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний ва- ріант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл. Б.3.5.2.

Таблиця Б.3.5.2

Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів

Дата

Надходження

Вибуття

Залишок

Кількість

Ціна

Вартість

Кількість

Ціна

Вар- тість

Кіль- кість

Ціна

Вар- тість

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

160

 

 

06.01.2000

 

 

 

50

 

 

110

 

 

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

310

 

 

18.01.2000

 

 

 

220

 

 

90

 

 

20.01.2000

100

10

1000

 

 

 

190

 

 

25.01.2000

 

 

 

80

 

 

110

 

 

Вартість вибуття за покупними цінами

 

 

 

 

 

?

 

 

 

Вартість залишків на складі

 

 

 

 

 

 

 

 

?

1. Система постійного списування

а) Методика обліку за ідентифікованою собівартістю

Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює таблиця Б.3.5.3.

Таблиця Б.3.5.3

Передано на виробництво

Вибуло

дата

кількість

у тому числі

06.01.2000

50

40 штук із числа залишків на 01.01.2000 10 штук із партії, купленої 03.01.2000

18.01.2000

220

20 штук із числа залишків на 01.01.2000 40 штук із партії, купленої 03.01.2000 160 штук із партії, купленої 12.01.2000

25.01.2000

80

20 штук із числа залишків на 01.01.2000 5 штук із партії, купленої 03.01.2000 10 штук із партії, купленої 12.01.2000 45 штук із партії, купленої 20.01.2000

Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як на табл. Б.3.5.4.

Таблиця Б.3.5.4

Визначення вартості вит

Дата

Надходження

Вибуття

Залишок

Кількість

Ціна

Сума

Кількість

Ціна

Сума

Кількість

Ціна

Сума

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

06.01.2000

 

 

 

40

3

120

60

3

180

 

 

 

 

10

8

80

50

8

400

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

60

3

180

 

 

 

 

 

 

 

50

8

400

 

 

 

 

 

 

 

200

9

1800

18.01.2000

 

 

 

20

3

60

40

3

120

 

 

 

 

40

8

320

10

8

80

 

 

 

 

160

9

1440

40

9

360

20.01.2000

100

10

1000

 

 

 

40

3

120

 

 

 

 

 

 

 

10

8

80

 

 

 

 

 

 

 

40

9

360

 

 

 

 

 

 

 

100

10

1000

25.01.2000

 

 

 

20

3

60

20

3

60

 

 

 

 

5

8

40

5

8

40

 

 

 

 

10

9

90

30

9

270

 

 

 

 

45

10

450

55

10

550

Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами

 

 

2660

 

 

 

Вартість залишку

 

 

 

 

 

920

На затрати буде списано

 

 

2660

 

 

 

рачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації

б) Методика обліку за середньозваженою собівартістю

Сутність методу середньозваженої вартості полягає в тому, що на підставі даних про вартість запасів на початок облікового періоду і на його кінець можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом періоду.

При цьому середня вартість запасу визначається за фор- мулою:

Всер = (Впоч + Впр) : (Кпоч + Кпр),

де Впоч — вартість запасів на початок періоду;

Впр — вартість придбаних запасів в обліковому періоду;

Кпоч — кількість запасів на початок періоду;

Кпр — кількість придбаних запасів в обліковому періоді.

При розрахунку вартості запасів цим методом до кількості запасу на початок в натуральному виразі додається кількість придбаних запасів під час першої покупки протягом періоду, а до вартості на початок періоду — загальна вартість першої покупки. Середня величина вартості одиниці запасу дорівнює відношенню загальної вартості до загальної кількості одиниць запасу. Витрати виробничих запасів відображаються за цією середньою вартістю і в кінці періоду включаються в загальну вартість використаних запасів або реалізованої продукції. До запасу, що залишився після витрачання, додається кількість і загальна вартість придбаних під час наступної покупки одиниць виробничого запасу, і розрахунок середньої вартості одиниці повторюється.

Метод середньозваженої собівартості унаочнює таблиця Б.3.5.5.

При застосуванні методу середньої величини проблема полягає, головним чином, у складності відсліджування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять з такою ж частотою.

в) Методика обліку за методом FIFO

При оцінюванні виробничих запасів за методом FIFO витрачені або продані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які раніше надійшли і довше за все знаходилися в складі запасів. Метод FIFO базується на припущенні, що підприємство спочатку використовує запаси, які закуплені раніше, а також, що грошова одиниця є стабільною від одного звітного періоду до іншого.

Метод FIFO унаочнює табл. Б.3.5.6.

Таблиця Б.3.5.5

Визначення вартості використаних виробничих запасів

Дата

Придбано запасів

Витрачено запасів

Залишок на кінець періоду

Кількість одиниць

Ціна одиниці

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці

Загальна сума

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

100

3

300

Разом

 

 

 

 

 

 

60

8

480

160

Середньозважена 4,875 = 780 / 160

780

06.01.2000

 

 

 

50

4,875

244*

110

Середньозважена 4, 875* = 536 / 110

536 (780 – 244)

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

310

Середньозважена 7,535 = 2336 / 310

2336 (536 + 1800)

18.01.200

 

 

 

220

7,535

1658*

90

Середньозважена 7,535* = 678 / 90

678 (2336 – 1658)

20.01.2000

100

10

1000

 

 

 

190

Середньозважена 8,831 = 1678 / 190

1678

25.01.2000

 

 

 

80

8,831

706*

110

Середньозважена 8,831* = 972 / 110

972 (1678 – 706)

Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами

2608

 

 

 

Вартість залишку

 

 

972

Примітка. Результати, відзначені знаком (*), округлені.

Таблиця Б.3.5.6

Визначення вартості виробничих запасів, витрачених на виробництво за методом fifo

Дата

Придбано запасів

Витрачено запасів

Залишок на кінець періоду

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

06.01.2000

 

 

 

50

3

150

50

3

150

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

50

3

150

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

 

 

 

 

 

 

 

200

9

1800

18.01.2000

 

 

 

50

3

150

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

 

 

 

 

 

 

 

110

9

990

90

9

810

20.01.2000

100

10

1000

 

 

 

90

9

810

 

 

 

 

 

 

 

100

10

1000

25.01.2000

 

 

 

80

9

720

10

9

90

 

 

 

 

 

 

 

100

10

1000

Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами

 

 

2490

 

 

 

Вартість залишків

 

 

 

 

 

1090

Як видно з таблиці, при використанні методу FIFO оцінки вартість витрачених виробничих запасів становить 2490 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 1090 грн.

г) Методика обліку за методом LIFO

При оцінюванні виробничих запасів за методом LIFO вартість виробничих запасів оцінюється за собівартістю тих одиниць запасу, які довше за все знаходяться на складі, а одиниці запасу, які входять в собівартість виробленої продукції або реалізованої продукції, оцінюються за собівартістю запасів, придбаних останніми пізніше.

В основу методу покладено принцип, згідно з яким використані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які пізніше всіх придбані, тобто у зворотному порядку за надходженням.

Метод LIFO унаочнює таблиця Б.3.5.7.

При використанні методу оцінки LIFO вартість витрачених виробничих запасів становить 3110 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 470 грн.

2. Система періодичного списування

Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей ме- тод доцільно використовувати, коли неможливо або недоціль- но, або небажана перша система — система постійного списування.

Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.

а) метод прямої ідентифікації

Цей метод унаочнює таблиця Б.3.5.8

 

Таблиця Б.3.5.7

Визначення вартості виробничих запасів витрачених на виробництво за методом LIFO

Дата

Придбано запасів

Витрачено запасів

Залишок на кінець періоду

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Кількість одиниць

Ціна одиниці, грн.

Загальна сума

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

06.01.2000

 

 

 

50

8

400

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

10

8

80

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

10

8

80

 

 

 

 

 

 

 

200

9

1800

18.01.2000

 

 

 

200

9

1800

90

3

270

 

 

 

 

10

8

80

90

3

 

 

 

 

 

10

3

30

 

 

 

20.01.2000

100

10

1000

 

 

 

90

3

270

 

 

 

 

 

 

 

100

10

1000

25.01.2000

 

 

 

80

10

800

90

3

270

 

 

 

 

 

 

 

20

10

200

Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами

 

 

3110

 

 

 

Вартість залишків

 

 

 

 

 

470

Таблиця Б.3.5.8

Метод прямої ідентифікації

Дата

Надходження

Вибуття

Залишок

Кількість

Ціна

Сума

Кількість

Ціна

Сума

Кількість

Ціна

Сума

Залишок на 01.01.2000

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

100

3

300

03.01.2000

60

8

480

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

12.01.2000

200

9

1800

 

 

 

100

3

300

 

 

 

 

 

 

 

60

8

480

 

 

 

 

 

 

 

200

9

1800

20.01.2000

200

9

1800

 

 

 

100

3

120

 

 

 

 

 

 

 

60

9

80

 

 

 

 

 

 

 

200

10

1800

 

 

 

 

 

 

 

100

8

800

Вартість залишків за результатом інвентаризації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усього

 

 

 

 

 

 

 

 

920

із них:

 

 

 

 

 

 

20

3

60

За результатами інвентаризації

 

 

 

 

 

 

5

8

40

 

 

 

 

 

 

30

9

270

 

 

 

 

 

 

55

10

550

Вартість витрачених матеріалів за купівельними цінами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усього

 

 

 

 

 

2660

 

 

 

У тому числі

 

 

 

80

3

240

 

 

 

 

 

 

 

55

8

440

 

 

 

 

 

 

 

170

9

1530

 

 

 

 

 

 

 

45

10

450

 

 

 

б) Метод середньозваженої оцінки

Цей метод при періодичному списуванні запасів має такий вигляд:

Спочатку визначається загальна кількість та сума матеріалів, які можна було б використати (або продати). Це залишок на початок та придбання (табл. Б.3.5.9).

Потім розраховується середньозважена ціна визначених вище запасів.

3580 : 460 = 7,78 грн.

Далі проводиться інвентаризація залишків на кінець періоду (залишилось 110 шт.).

Потім розраховується вартість залишку за середньозваженою ціною.

110 х 7,78 = 856 грн.

Нарешті, визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів).

3580 – 856 = 2724 грн.

Загальна схема процедур представлена у табл. Б.3.5.10.

Таблиця Б.3.5.9

Матеріали (товари), готові для використання (продажу)

 

Кількість

Вартість

1. Залишки на 01.01.2000

100

300

2. Придбання матеріалів (товарів)

 

 

03.01.2000

60

480

12.01.2000

200

1800

20.01.2000

100

1000

3. Разом для використання (продажу)

460

3580

Таблиця Б.3.5.10

Рахунок «матеріали» (товари)

Надходження — Дебет

Вибуття — Кредит

Залишок на 01.01.2000

300

 

 

Куплено в січні 2000 р.

3280

 

 

Доступно для продажу в січні

3580

 

 

Середньозважена ціна одиниці

7,7826

 

 

Залишки на 01.02.2000 за даними інвентаризації (110 ? 7,78)

856

Закупівельна вартість використаних матеріалів на затрати за січень 2000 (3580 – 856)

2724

в) Метод ФІIФО

При використанні періодичної системи списування використаних матеріалів метод ФІФО має такі особливості.

По-перше, аналогічно попередньому методу, спочатку визначається вартість та кількість матеріалів (або товарів), яку можна було б використати (продати). Це буде 460 одиниць за вартістю 3580 грн. (див. табл. Б.3.5.9).

Потім проводиться інвентаризація залишків, але їх оцінювання проводиться за цінами останніх партій надходження, що унаочнює таблиця Б.3.5.11.

Нарешті визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів), які слід списати.

3580 – 1090 = 2490 грн.

Таблиця Б.3.5.11

Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів) на 31 січня 2000 р. за даними інвентаризації

Показники

Кількість, шт.

Купівельна вартість, дол.

Вартість, дол.

Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів), виявлених під час інвентаризації, усього

110

 

1090 (90 + 1000)

З них за цінами останніх партій:

 

 

 

2.

10

9

90

3.

100

10

1000

г) Метод ЛІIФО

При використанні системи періодичного списування матеріалів (товарів) методи ЛІФО та ФІФО близькі. При методі ЛІФО спочатку потрібно оцінити залишки невикористаних матеріалів (непроданих товарів) за цінами перших партій над- ходження, а потім розрахувати вибуття (продаж) за цінами останніх партій.

Результати інвентаризації наведені в табл. Б.3.5.12.

Таким чином,

  • залишок та надходження 460 шт. 3580 грн.
  • залишок невикористаних (непроданих) на кінець місяця див. у табл. Б.3.5.12 — 380 грн.
  • використано за місяць 3580 – 380 = 3200 грн.

Таблиця Б.3.5.12

Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів) на 31 січня 2000 р. за даними інвентаризації

Показники

Кількість, шт.

Купівельна вартість, дол.

Вартість, дол.

Залишок невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів), виявлених при інвентаризації, усього

110

 

380 (300 + 80)

З них за цінами останніх партій:

 

 

 

2.

100

3

300

3.

10

8

80

На вартість матеріалів за обліковими цінами, які відпущені на виробництво, робляться такі записи:

Дебет рахунка «Матеріальні витрати» на загальну суму з наступним відображенням з його кредита в дебет різних ра- хунків.

Наприклад:

Дебет рахунка «Виробництво» (на вартість сировини, матеріалів, призначених для виготовлення продукції), або

Дебет рахунка «Допоміжні виробництва» (на вартість матеріалів, переданих для виготовлення продукції цих виробництв), або

Дебет рахунка «Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання» (на вартість матеріалів, передбачених на ці потреби за кошторисом, і використані знаряддя праці), або

Дебет рахунка «Загальновиробничі витрати» (на вартість матеріалів, використаних цехами на господарські потреби), або

Дебет рахунка «Адміністративні витрати» (на вартість матеріалів, використаних заводоуправлінням, та інші рахунки)

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки виробничих запасів.

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частки транспортно-заготівельних затрат, якщо їх не можна було безпосередньо облікувати за конкретними мате- ріалами.

Для цього щомісяця у бухгалтерії роблять розрахунок суми ТЗЗ, що стосуються відповідної групи матеріалів. Для визначення частки ТЗЗ визначають середній процент цих затрат таким чином:

 щомісяця у бухгалтерії роблять розрахунок суми ТЗЗ

Розрахована сума частки ТЗЗ відображається у бухгалтерському обліку на тих рахунках, де були відображені суми затрат за обліковими цінами.

Непотрібні матеріали підприємства продають, реалізують.

У разі продажу матеріалів покупцям роблять бухгалтерський запис:

Дебет рахунка «Собівартість реалізованих запасів (матеріалів)»

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки: «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Втрати матеріальних цінностей через стихійне лихо відносяться на збитки.

Дебет рахунка «Надзвичайні витрати»

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine