Охорона праці - Москальова В.М.

4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств

У боротьбі з професійним захворюванням, важливе значення має санітарний благоустрій території підприємства й розміщених на ній будівель та споруд.

Забезпечення безпечних умов праці має здійснюватися на стадії проектування відповідно до СН і БНіП.

Територія повинна мати достатні розміри для розміщення виробничих і допоміжних будівель, мати відносно рівну поверхню, що забезпечує відвід поверхневих і стічних вод. До житлової зони підприємства розташовують з підвітряного боку до вітрів панівного напрямку.

Оцінюючи територію підприємства, враховують рівень стояння ґрунтових вод(1,3м від дна підземних споруд), чистоту грантів і т. ін.

Виробничі будівлі і споруди розміщують за ходом виробничого процесу, групуючи їх за санітарними та протипожежними вимогами.

Вибухонебезпечні об’єкти та базові склади небезпечних речовин розташовують на самостійних ділянках за межами території підприємства на нормативній відстані.

Визначення величини розривів між будівлями і складами залежить від вимог санітарної і пожежної безпеки.

При санітарній оцінці території враховують габарити транспортних шляхів та інженерних комунікацій.

Важливою санітарною вимогою є дотримання санітарно-захисних зон між житловим масивом та виробничими об’єктами, величина яких визначається потужністю виробництва і характером шкідливих виробничих чинників.

Залежно від складу та кількості шкідливих чинників й умов технологічного процесу промислові підприємства поділяються на п’ять класів. Ширина санітарної зони І класу становить – 1000м; ІІ зони – 500м; ІІІ зони – 300м; ІV зони – 100м; V зона – 50 м.

Клас підприємства визначає захисні заходи, які необхідно врахувати при його проектуванні, будівництві та експлуатації.

Санітарно-захисною зоною вважається територія між виробничими приміщеннями, складами або установками з якими пов’язані шкідливі чинники і житловими будівлями.

У межах території санітарно-захисної зони контролюють стан атмосферного повітря, ґрунтів, вод та стан рослинності.

Для підприємств, які не мають шкідливих виробництв санітарно-захисна зона не регламентується.

Виробничі будівлі мають бути надійними в експлуатації, задовольняти протипожежні вимоги, враховувати норми корисної площі для працюючих, а також забезпечувати безпеку робіт і зручність обслуговування технологічного обладнання. Об’єм приміщення на одного працюючого становить 15м, а площа – не менше 4,5м.

Надійну експлуатацію будівель можна забезпечити систематичним доглядом за їх станом.

Допоміжні приміщення розміщують у прибудовах до виробничих будівель – це будівлі адміністративно-конторської групи, технічного відділу та цехові контори і ін.

Санітарно-гігієнічні приміщення побутового характеру поділяються н загальні і спеціальні. Загальні – гардеробні, вбиральні, вмивальні кімнати; спеціальні – душові, приміщення для обігрівання, ремонту і чистки спецодягу, для приймання їжі і ін, що залежить від типу виробничих процесів та умов праці.

При великій кількості працюючих, побутові приміщення розміщують в окремих будівлях.

Планування та обладнання побутових приміщень здійснюють відповідно до гігієнічних нормативів, залежно від санітарної характеристики виробничих процесів.

Для розміщення санітарно-побутових приміщень добирають ділянку з максимальним наближенням до основних шляхів руху працюючих. Санітарний розрив при цьому до місць, які виділяють шкідливі гази, пил і т. ін, має становити не менше 50м.

Для виробничих та господарсько-питних потреб облаштовують джерела водопостачання.

Витрати води на виробничі потреби залежать від технологічних особливостей виробничого процесу. Норми витрати води на господарсько-питні потреби у гарячих цехах – 45л на одну людину в зміну, а в інших цехах – 25л. Норми втрати води в допоміжних будівлях: у душових – 500л на одну душову сітку за годину, в умивальниках – 180-200л на один кран за годину. Якість води має відповідати вимогам ГОСТу..

Вибір джерела водозабезпечення промислових підприємств залежить від конкретних умов діяльності і переважно здійснюється від міської мережі, а в окремих випадках від самостійно облаштованих водних джерел.

Завдання для самостійної роботи

  • Характеристики основних світлотехнічних термінів.
  • Практичне значення освітлення та його вплив на зорову функцію людини.
  • Розрахунок природного освітлення.
  • Розрахунок пружинних елементів, що вводяться в систему віброізоляції.
  • Засоби динамічного віброгасіння та методи розрахунків фундаментів.
  • Фізичні та фізіологічні характеристики ультразвуку, як професійного шкідливого чинника.
  • Фізичні та фізіологічні характеристики інфразвукових коливань, характер їх дії на організм людини.
  • Основні джерела і види техногенного іонізуючого випромінювання.
  • Методи колективного і індивідуального захисту від впливу джерел іонізуючого випромінювання.
  • Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.
  • Проблема електромагнітного забруднення навколишнього середовища.
  • Заходи забезпечення безпеки від дії електромагнітних полів радіочастотного діапазону.
  • Випромінювання оптичного діапазону та особливості його дії на організм людини.
  • Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання та їх біологічна дії на організм людини.
  • Характеристика ступеню потенційної небезпеки лазерного випромінювання.
  • Виробничо-професійні чинники при роботі з джерелами лазерного випромінювання і їх дія на організм людини.
  • Характеристика безпеки умов праці на лазерних установках.
  • Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих і допоміжних приміщень.
  • Характеристика санітарно-захисних зон, залежно від класів шкідливості підприємств.
  • Санітарно-побутові зони та методи розрахунку будівель побутового призначення.


 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine