Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Висновки

Сьогодні економіка України знаходиться на складному етапі ринкових реформ, успішність яких надалі буде вирішальною мірою залежати від реальної інтегрованості країни в світову економіку. Внутрішні чинники активізації цього процесу у вигляді успадкованого від СРСР скасування монополії держави на зовнішню торгівлю, використання наявного експортного потенціалу, корпоративних зусиль з опанування зарубіжних ринків практично вичерпані. На черзі більш рішучі дії на міжнародному рівні. І процес приєднання України до СОТ слід розглядати як ключовий етап інтеграції в світову економічну систему та реальний крок до набуття загальновизнаних прав членів глобальної системи торгівлі. Дослідження ретроспективи, стану та перспектив розвитку інститутів, правил, інструментів СОТ, проведене в цій монографії, дозволяє зробити наступні висновки:

досягнута в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів угода про створення СОТ знаменувала собою важливий етап в трансформації результатів різноманітних ініціатив в інтегровану систему правил міжнародної торгівлі, забезпечило підгрунтя для формування механізмів глобального економічного співробітництва;

на сьогодні СОТ є постійно діючим міжнародним інститутом, очолюваним Генеральним директором, статус якого є еквівалентним статусу голів МВФ та Світового Банку, і керованим на регулярній основі незалежним Секретаріатом та Конференцією міністрів, які разом здійснюють стратегічне керівництво. Розгалужена система Рад, Комітетів, Органів і Робочих груп забезпечує виконання організацією своїх функцій та дотримання узгоджених на багатосторонній основі принципів міжнародної торгівлі;

глобальну систему торгівлі зараз утворюють 145 членів СОТ, майже 30 країн знаходяться в процесі приєднання, включаючи Україну, Росію та республіки бувшого СРСР, крім Латвії, Литви, Естонії, Грузії, Молдови, Киргизстану та Вірменії, які вже стали членами СОТ. Екстраполюючи тенденції розширення організації, неважко спрогнозувати, що в найближчому майбутньому СОТ в складі 150-155 учасників буде регулювати практично всю світову торгівлю і інвестиції;

правова основа СОТ являє собою досить складну систему угод, рішень та домовленостей, які активно вдосконалюються сторонами. Крім угод ГАТТ, правонаступницею якого в 1995 р. стала СОТ, в рамках останньої діє цілий спектр інших важливих домовленостей, які регулюють різні аспекти світової торгівлі та суміжних сфер міжнародних економічних відносин. Пакет документів, підготовлених за результатами Уругвайського Раунду, містив 424 сторін основної угоди та ще 22 тисячі сторінок додатків у вигляді специфічних зобов’язань країн-учасниць організації. Розроблені і ухвалені в ході Уругвайського раунду ГАТС, ТРІПС, ТРІМС та інші угоди безпрецедентно розширили сфери дії та горизонти впливу світової системи торгівлі, що є якісною ознакою її перетворення в глобальну торговельну систему;

торгова політика, а також політики у сферах, пов’язаних з торгівлею, практика діяльності учасників СОТ знаходяться у перманентній конвергенції, створюючи для торговельно-економічних і інвестиційних процесів стабільне і прогнозоване середовище на глобальній основі. Всі учасники світової системи торгівлі взяли на себе жорсткі зобов’язання по товарній торгівлі в формі розкладів специфічних зобов’язань, які є невід’ємною частиною основної угоди, та визначили межі своїх зобов’язань по послугах в відповідних розкладах специфічних зобов’язань, що стали невід’ємною частиною ГАТС. Крім того, кожна країна-член прийняла на себе зобов’язання привести свої закони, регуляторні норми і правила, адміністративні процедури у відповідність з прийнятими зобов’язаннями, що на практиці означає, що учасники системи визначають примат норм СОТ над внутрішнім законодавством;

однією з ключових характеристик глобальної системи торгівлі, яка стала результатом понад півсторічного розвитку міжнародної координації торговельно-економічної діяльності, є її адаптивність, як прояв здатності динамічно і адекватно реагувати на поглиблення, інтенсифікацію і розширення торговельних і інвестиційних відносин між її учасниками. Майже всі угоди СОТ містять рішення, спрямовані на ідентифікацію майбутніх проблем і їх подальше розв’язання. Перш за все це стосується подальшої лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами, повного розповсюдження лібералізації на сферу послуг, вдосконалення правил субсидування, докорінного покращення умов доступу до ринку в усіх сферах, вдосконалення правил застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів, подальшої інтеграції країн, що розвиваються в глобальну систему торгівлі;

учасники СОТ здійснюють досить рішучі кроки щодо створення в межах організації механізмів міждержавного регулювання питань міжнародного інвестування, конкурентної політики, охорони навколишнього середовища, ринку праці та використання робочої сили, електронної комерції. На сьогодні стає все вірогіднішим подальше розповсюдження принципів, правил і процедур СОТ на ці перспективні сфери багатосторонньої гармонізації. Хоча мова поки йде тільки про торгові аспекти зазначених сфер, досить реально, що в недалекому майбутньому, особливо з огляду на прискорення процесів економічної глобалізації та укріплення інституційного механізму глобальної системи торгівлі, економічні інтереси сторін будуть вимагати більш комплексного впливу СОТ практично на всі сфери міжнародних економічних відносин, крім міжнародних фінансів. Якщо на сьогодні СОТ небезпідставно називають торговельною ООН, то в перспективі вона може перетворитися на економічну United Nations;

маючи певним чином цілеспрямований і взаємодоповнюючий характер наявні угоди в системі документів СОТ не охоплюють всього спектру актуальних питань регулювання міжнародного інвестування, тісно пов’язаною із торгівлею товарами і послугами, що створює небажану невизначеність як у теоретичному розумінні, так і у практичному застосуванні відповідних правил. Незважаючи на невдачі у прийнятті комплексних багатосторонніх угод щодо інвестицій, багато країн все ж таки сподіваються на створення ефективних правил міжнародного інвестування. Останнім часом превалюють пропозиції їх розробки міжнародними організаціями із глобальним членством. Зрозуміло, що найбільш придатною для цього є СОТ, зважаючи, зокрема, і на те, що вона вже продемонструвала комплексний підхід до розробки міжнародних норм з урахуванням взаємозв’язку торгівлі та інвестицій (ТРІМ, ГАТС, СКЗ);

конкурентна політика, як система заходів правового, економічного та організаційно-адміністративного характеру, спрямованих на формування конкурентного середовища, розвиток і захист чесної конкуренції й боротьбу з порушеннями чинного антимонопольного законодавства, в останні роки стала об’єктом активних дискусій в межах СОТ. Успіхи організації в подоланні макрорівневих національних бар’єрів розвитку міжнародної торгівлі фактично не закріплюються на мікро рівні: проблеми диспропорції конкурентного середовища виникають через акумулювання ринкової влади окремими компаніями та порушення принципів чесної конкуренції і не знаходять відображення в системі державного регулювання багатьох країн-членів. Існуючі угоди СОТ досить поверхнево та розмито корелюють з принципами й механізмами повноцінної конкурентної політики, що на додаток до інших перешкод значно ускладнює процес її формування в межах організації. Проте, результати четвертої міністерської конференції Дохського раунду свідчать, що міністри визнають роль конкурентної політики в подальшому розвитку міжнародної торгівлі та самої організації, і готові обговорювати це питання в перспективі на багатосторонній основі;

сучасна діяльність СОТ найтіснішим чином пов’язана з вирішенням глобальних проблем охорони навколишнього середовища, загострення яких пов’язано з розвитком міжнародної торгівлі. В існуючому пакеті документів організації поки що не існує окремої угоди чи домовленості стосовно охорони навколишнього середовища, проте різні аспекти можливого впливу міжнародної торгівлі на нього (і навпаки) містяться в доволі широкому спектрі угод і рішень, більшість з яких є результатом домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Не дивлячись на досягнутий прогрес в правовому і інституціональному забезпеченні розв’язання охорони навколишнього середовища в контексті міжнародного торговельного співробітництва, ці питання залишаються на порядку денному і за рішенням Конференції міністрів в Досі (2001 р.) розпочаті багатосторонні переговори в трьох наступних сферах: взаємозв’язок між існуючими правилами СОТ і конкретними зобов’язаннями у сфері торгівлі, які обумовлені в інших багатосторонніх угодах щодо захисту довкілля; процедури інформаційної взаємодії між секретаріатами існуючих угод та комітетами СОТ; зменшення і, де можливо, усунення тарифних і нетарифних бар’єрів для екологічних товарів і послуг;

проявом довіри до глобальної системи торгівлі і прагнення до безконфліктного і гармонійного розвитку міжнародної торгівлі стала згода урядів на доступний рівень потенційного втручання в їх внутрішні справи з боку урядів інших країн-членів через механізм розв’язання торговельних суперечок і процедури огляду торговельної політики. Створення в межах СОТ механізму розв’язання спорів є загальновизнаною перевагою світової системи торгівлі, результатом досягнення конструктивізму в міжнародній економічній координації, вагомим аргументом на користь членства в СОТ для країн, що приєднуються до системи. Позитивне ставлення країн-членів до створеного механізму розв’язання суперечок базується на виключно важливих для розвитку торгівлі принципах і процедурах, які включають: право кожної країни-члена подавати скаргу в експортну комісію; гарантію того, що комісія буде діяти без затримок і незалежно, керуючись визначеними правилами і процедурами; звіт комісії буде прийнят країнами-членами СОТ, якщо тільки заперечуюча країна не зможе домогтися підтримки блокування такого прийняття; права вимагати розгляду рішення комісії та його обгрунтування постійною апеляційною комісією; зобов’язання країн-членів виконувати рішення арбітражної комісії шляхом виконання заходів, спрямованих на усунення підстав скарги; право на компенсацію або на дозволений контрзахід; впевненість в тому, що комісія буде діяти при участі і сприянні кваліфікованих, незалежних груп офіційних осіб, які мають досвід у проведенні правового аналізу проблем та прийнятті рішень;

згода країн-членів торговельної системи на періодичний огляд їх торгових законів, особливостей торгової політики і практики є проявом прагнення до більш збалансованого функціонування багатосторонньої торговельної системи шляхом досягнення максимальної прозорості, розуміння конкретних чинників формування торгової політики та умов її реалізації. Такі огляди по мірі накопичення досвіду стають дедалі ефективнішими, забезпечуючими покращення дотримання усіми країнами правил, норм та зобов’язань, взятих за багатосторонніми угодами про торгівлю;

в механізмах функціонування СОТ особливу роль відіграє комерційна дипломатія, як офіційна діяльність голів держав, уряду і спеціальних органів зовнішніх відносин, спрямована на досягнення цілей і завдань зовнішньоекономічних політик держав, захист національних економічних інтересів. З підвищенням рівня економічної взаємозалежності суб’єктів міжнародних економічних відносин, розширенням масиву загальнообов’язкових правил СОТ, комерційна дипломатія стає основою взаємодії країни з іншими учасниками міжнародної торговельної системи. Такі процеси як приєднання до СОТ, участь в багатосторонніх торговельних раундах, розв’язання торговельних суперечок, отримання права користування виключеннями з положень відповідних домовленостей та інше, реалізуються на основі дво- та багатосторонніх переговорів, результати яких залежать від багатьох чинників, серед яких виключно важливе місце посідають технології комерційної дипломатії;

переваги та недоліки системи світової торгівлі в контексті вступу країн до СОТ доцільно розподіляти на глобальні, національні, галузеві та корпоративні. Глобальні дають можливість комплексно оцінити діяльність цієї організації, зрозуміти об’єктивні і суб’єктивні чинники виникаючих в світовій торговельній системі проблем, передбачити пріоритетні завдання вдосконалення діяльності організації та появу нових правил міжнародної торгівлі, а також слугують основою для визначення потенційних позитивних і негативних наслідків членства конкретної країни в СОТ. Дослідження переваг і недоліків на національному рівні обумовлено необхідністю створення стратегії переговорного процесу, розробки комплексу урядових заходів щодо повнішого використання потенційних можливостей та протидії негативним чинникам. Ідентифікація галузевих можливостей і загроз членства в СОТ дає можливість врахувати конкретні умови в програмах урядових дій та стратегіях переговорних процесів в післяінтеграційний період, розробити галузеві програми розвитку. Досконале знання переваг та недоліків глобальної системи торгівлі на корпоративному рівні, а також прав експортерів і імпортерів сприяє розробці підприємствами адекватних стратегій розвитку, експортної поведінки, міжнародної маркетингової діяльності, а також підвищенню ефективності зовнішньоторговельних операцій і розширенню присутності національних фірм на зарубіжних ринках;

серед 28 країн, які за сучасної класифікації належать до транзитних економік, або країн з перехідною економікою, 15 є членами Світової організації торгівлі. Результати вступу країн з перехідною економікою до СОТ, доцільно розглядати в форматі короткострокових та довгострокових наслідків, процесів та явищ, що мають позитивний і негативний характер, а також в розрізі економічних, політичних, соціальних та цивілізаційних наслідків. Застосування запропонованого формату при дослідженні результатів вступу Східноєвропейських країн з перехідною економікою (Польща, Румунія, Угорщина, Словенія, Чехія, Словаччина) до СОТ показало, що найбільш болючими для країн є соціальні наслідки: безробіття, рівень якого становить понад 10%; збільшення як внутрішньої, так і зовнішньої міграції робочої сили; необхідність бюджетної підтримки спеціальних соціальних програм. Макроекономічний стан характеризувався зростанням обсягів ВВП, активізацією експорту, посиленням притоку прямих іноземних інвестицій. А основним політичним наслідком став активізувавшийся та перейшовший в практичну площину процес їх приєднання до ЄС. Підтвердилась робоча гіпотеза дослідження щодо відсутності усталено негативних тенденцій розвитку (тобто не зниження рівня основних макроекономічних показників) країн з перехідною економікою після приєднання до глобальної системи торгівлі. Позитивність та негативність наслідків приєднання значною мірою залежала від дій національних урядів, готовності бізнесу, експортерів і імпортерів працювати в значно складнішому торговельному режимі і конкурентному середовищі;

як повноправний член СОТ Україна буде зобов’язана: забезпечити доступ продукції інших країн-членів організації на свої ринки шляхом зниження до узгодженого рівня імпортних тарифів на продукцію промисловості і сільського господарства; відкрити свої ринки послуг для іноземних постачальників шляхом прийняття на себе специфічних зобов’язань, список яких буде визначено в ході переговорів щодо приєднання до СОТ; забезпечити національним і зарубіжним власникам прав інтелектуальної власності (авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні зазначення, промислові зразки, патенти, компонування інтегральних мікросхем, нерозголошувана інформація) однаковий захист згідно узгоджених на багатосторонній основі правових процедур; прийняти на себе зобов’язання щодо надання національного режиму; ліквідувати або знизити рівень обмежень на іноземні інвестицій; продовжити реформування економічної і торгової систем у відповідності з вимогами СОТ, включаючи фінансову і податкову системи, ціноутворення, експортний та імпортний режими, практику регулювання поставок державних підприємств; продовжити проведення транспарентної, відповідаючої вимогам організації, торгової політики; дотримуватися правил і норм СОТ та взятих на себе під час переговорів щодо приєднання до організації зобов’язань;

як повноправний учасник глобальної системи торгівлі Україна зможе користуватися наслідками зазначених вище зобов’язань з боку всіх інших членів торгової системи, а в разі необхідності вимагати від них дотримання узгоджених норм, правил та прийнятих зобов’язань;

вступ країни в СОТ є своєрідним юридичним підтвердженням її статусу повноправного члена глобальної системи торгівлі. В сучасних умовах не конструктивним є розрахунок щодо ефективної участі будь-якої держави в світовій торгівлі без членства в цій міжнародній організації.

Підсумовуючи все вищезазначене, доречно ще раз підкреслити, що приєднання України до СОТ є стратегічно необхідним і об’єктивно неминучим кроком, але він повинен бути відповідним чином прорахованим і підготовленим. Урядовці і політики, представники бізнесу, що укладають міжнародні комерційні контракти, підприємці і робітники промисловості, сільського господарства, практично всіх сфер людської діяльності повинні добре розуміти сутність, особливості та перспективи розвитку глобальної системи торгівлі, оскільки від цього в значній мірі буде залежати успіх соціально-економічного розвитку України в умовах глобальної конкуренції.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine