Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи іонів кальцію)

Іони кальцію відіграють важливу роль в регуляції життєдіяльності
організму. Проникаючи в клітини, вони активують внутрішньоклітинні біоенер-
гетіческіе процеси (перетворення АТФ в цАМФ, фосфорилювання білків
і ін.), що забезпечують реалізацію фізіологічних функцій цих клітин.
Трансмембранний транспорт іонів кальцію відбувається через специ-
альні канали, що представляють собою макромолекулярні білки, рассекаю-
щие пептидні біослоя клітинної мембрани, і містять специфічні
ділянки (рецептори), що розпізнають іони кальцію. Називають їх кальцієвими
або "повільними", каналами (на відміну від "швидких" каналів, через
які транспортуються інші іони).
В організмі потік Са B2 + через мембрани регулюється низкою ендо-
генних факторів (нейрогенними, медіаторами - ацетилхоліном, катехол
мінами, серотоніном, гістаміном і ін.).
В кінці 60-х років цього століття була виявлена ​​здатність
деяких екзогенних фармакологічних речовин гальмувати проходження
Са B2 + через "повільні" канали. Першими такими речовинами були похідні
фенілалкіламіну - преніламін (діфріл) і верапаміл, запропоновані
спочатку в якості коронарорасширяющих засобів. В даний
час відомий ряд з'єднань, що надають подібну дію. їх
об'єднують під груповим назвою "блокатори кальцієвих каналів",
"Блокатори" повільних "каналів", "блокатори входу кальцію" та ін.
Прийнято назву "Uантагоністи іонів кальцію".
Основними (типовими) представниками цієї групи є в
Нині препарати верапаміл, ніфедипін (фенігідін), дилтіазем.
Відповідно до хімічною структурою ці та споріднені з ними препарати
ділять на 3 підгрупи: 1) фенілалкіламіну (верапаміл, Галлопаміл і ін.);
2) дигідропіридини (ніфедипін, нікардипін і ін.); 3) бензотіазепіну
(Дилтіазем і ін.).
До антагоністів іонів кальцію відносять також циннарізін (див.),
флунаризин (див.) і інші лікарські засоби, проте у зв'язку з
невибіркову дію їх не відносять до "типовим" препаратам
цієї групи.
В останні роки антагоністи іонів кальцію знайшли широке
застосування в різних областях медицини. Широкий спектр їх дії
пояснюється різноманіттям регульованих іонами кальцію фізіологічних
процесів. Іони кальцію сприяють посиленню скоротливості міокарда,
впливають на активність синусового вузла і атріовентрикулярну провідність,
викликають звуження судин і підвищення судинного опору, спосіб-
обхідних підвищенню тонусу бронхів і органів шлунково-кишкового тракту,
сечоводів і сечовивідних шляхів; стимулюють секрецію гормонів гіпо-
физа і вивільнення залозами катехоламінів, а також агрегацію
тромбоцитів та ін. Іони кальцію беруть участь у процесі виділення нейроме-
діаторов пресинаптичними нервовими закінченнями.
При патологічних станах (ішемія, гіпоксія та ін.) Іони Са '+,
особливо при підвищеній їх концентрації, можуть надмірно посилювати
процеси клітинного метаболізму, підвищувати потребу тканин в кисло
роді і викликати різні деструктивні процеси. В цих умовах
антагоністи іонів кальцію можуть надавати патогенетичний фармакоте-
рапевтіческій ефект.
Незважаючи на спільність основного властивості (блокада "повільних"
каналів), антагоністи Са B2 + розрізняються по фармакологічній дії,
що пов'язано з особливостями їх хімічної структури і фізико-хімічних
властивостей, здатністю безпосередньо впливати на внутрішньоклітинні
процеси.
В даний час виділяють різні типи кальцієвих каналів
(L, Т, N, Р), що володіють різними біофізичними властивостями. статі-
ють, що різні типи каналів містять дискретні рецептори для
різних груп антагоністів іонів кальцію, з чим в певній
мірою пов'язані особливості їх дії на фізіологічні процеси.
У найбільш загальному вигляді різниці в дії основних антагоністів
Са B2 + на серцево-судинну систему виражаються в більш сильному
вплив верапамілу на атріовентрикулярну провідність і в меншій -
на гладкі м'язи судин; ніфедипін ж більше впливає на м'язи
судин і менше - на провідну систему серця; дилтиазем приблизно
в рівній мірі впливає на м'язи судин і провідну систему; нітрен-
діпін майже вибірково впливає на периферичні судини і не впливає
на збудливість і провідну систему серця.
Крім того, препарати цієї групи різняться за іншими
фармакологічним показниками, фармакокінетики, побічних ефектів.
Так, більшість препаратів мають короткий період напіввиведення, і
їх доводиться приймати 3 - 4 рази на день, а у нітрендипіну цей
період становить 8 - 12 год, і його досить приймати 1 або 2 рази
в день. Створено препарат амлодипін з періодом напіввиведення 35 - 50 год.
З побічних ефектів при прийомі верапамілу часто спостерігаються запори
(За статистичними даними, більш ніж у 40% хворих); при прийомі
ніфедипіну - припливи крові, почервоніння обличчя (до ЗО% хворих),
головний біль (до 80%); ці явища схожі з побічними ефектами,
спостерігаються при прийомі нітрогліцерину (див.). Хоча даних про терато-
генному дії антагоністів Са B2 + немає, ці препарати (як і інші
відносно нові лікарські засоби) не слід призначати бе-
ремінним і при годуванні груддю.
Основне застосування антагоністи іонів кальцію мають в якості
серцево-судинних засобів. Викликаючи розширення судин і зменшуючи
периферичний судинний опір, вони знижують артеріальний тиск, покращують
коронарний кровотік, надають антиангінальну дію. препарати,
впливають на збудливість і провідність серця, знаходять застосування в
Як антиаритмічнихзасобів. Їх виділяють в спеціальну (IV)
групу антиаритмічних засобів (Див. Антиаритмічні засоби.).
Важливими властивостями антагоністів іонів кальцію є їх антіагре-
гаціонное дію, здатність зменшувати агрегацію тромбоцитів,
сприяти їх дезагрегації; вони підвищують еластичність (деформо-
руемость) еритроцитів, зменшують в'язкість крові. Є дані про
гіполіпідемічному і антисклеротичну дію цих препаратів.
У міру накопичення нових даних про роль іонів кальцію в патолого
ня процесах і створенні нових антагоністів Са B2 + уточнюються і
розширюються показання до їх застосування. Є дані про позитивний
дії антагоністів кальцію при бронхиолоспазма (За наявними даними,
купирующего дії при бронхіолоспазмах ці препарати (ніфедипін, верапаміл)
не роблять, але вони можуть застосовуватися в якості засобів підтримуючої
терапії, особливо у хворих на бронхіальну астму, що поєднується з ІХС. вони
показані також хворим з підвищеною бронхоконстрікторного реактив
ністю - при холодового, постнагрузочном бронхиолоспазма і ін.) і порушеннях
мозкового кровообігу. З'являються препарати з відносно виборчим
цереброваскулярним дією (нимодипин) (Див. Засоби, що поліпшують
мозковий кровообіг.). Показана ефективність верапамілу, ніфеді-
Піна, німодипіну при мігрені. Вивчається можливість застосування пре-
паратов цієї групи при епілепсії, дискинезиях у хворих на шизофренію і
інших захворюваннях ЦНС.
Останнім часом розроблений ряд нових антагоністів іонів кальцію
(Нисолдипин, амлодипін, фелодипін та ін.).