антиаритмічні препарати

Нормалізує вплив на порушений ритм серцевих скорочень можуть
надавати речовини, що відносяться до різних класів хімічних сполук і
належать до різних фармакологічних груп.
Так, при аритміях, пов'язаних з емоційною напругою, у хворих
без серйозних захворювань серця антиаритмічний ефект можуть надавати
заспокійливі (седативні, транквилизирующие) препарати. Антіарітмічес-
кой активністю володіє ряд засобів, що впливають на еферентної і афферент-
ву іннервацію (холіноблокатори і холиномиметики (див. Атропін, Карбахолін.),
адреноблокатори і адреноміметики (див. -Адреноблокатори, Ізадрин), місцеві
анестетики (див. Лідокаїн, Тримекаїн, Піромекаін), деякі протівоепілеп-
тические препарати (див. Дифенін), препарати, що містять солі калію (див.
Калію хлорид, аспаркам, Панангин), антагоністи іонів кальцію (див. Верапамил,
Ніфедипін) і ін.
Разом з тим існує ряд препаратів, основним фармакологічним
властивістю яких є нормалізуючий вплив на ритм серця при
різних видах аритмій. Ці кошти, а також ряд Ab -адреноблокаторов,
антагоністів іонів кальцію, лідокаїн та інші місцеві анестетики, проти-
восудорожний препарат дифенін в зв'язку з їх вираженою антиаритмічної
активністю об'єднують в Kгруппу антиаритмічнихпрепаратів.
Існують різні класифікації антиаритмічних препаратів.
В даний час найбільш поширена класифікація Воген-Вільям-
са (Vаughаn-Williams Е. М.), підрозділяються антиаритмики на 4 групи:
UI група - мембраностабілізуючі засоби (хинидиноподобное);
UII група - A b-адреноблокатори;
U III група - препарати, що уповільнюють реполяризацию (основний предста-
ник аміодарон; сюди ж зараховують симпатолітики орнід, або бретилий);
U IV група - блокатори кальцієвих каналів (антагоністи іонів кальцію).
Перша група включає ряд препаратів, що розрізняються за деякими осо
вості дії. Умовно її поділяють на 3 підгрупи:
Підгрупа IА - хінідин, новокаїнамід, дизопірамід;
підгрупа IВ - місцеві анестетики (лідокаїн, тримекаин, піромекаін),
а також мексилетін і дифенин;
підгрупа IС - аймалин, етмозін, етацизин, аллапинин.
Деякі антиаритмічні препарати мають в тій чи іншій мірі
властивостями різних підгруп.
Вибір антиаритмічного засобу для оптимального застосування при тій
або іншій формі аритмії вимагає знання не тільки характеру аритмії, а й ме
ханизма дії препарату, суми його фармакологічних властивостей.
У механізмі дії всіх антиаритмічнихпрепаратів провідну роль
відіграє вплив на клітинні мембрани, на транспорт через них іонів (Na +,
До +, Са2 +), а також взаємозалежне з цим вплив на електрофізіологі-
етичні процеси в міокарді, на деполяризацію електричного мембранного
потенціалу кардіоміоцитів.
Різні групи антиаритмічних засобів і окремі препарати разли-
чаются за деякими видами впливу на ці процеси. Так, препарати подгруп-
пи IА і IС в основному пригнічують транспорт іонів натрію через "швидкі"
натрієві канали клітинної мембрани. Препарати підгрупи IВ збільшують
проникність мембран для іонів калію. Хінідин одночасно з пригніченням
транспорту іонів натрію зменшує надходження в кардіоміоцити іонів
кальцію. Таке ж комбінований вплив надає новий антіаріт-
мический препарат боннекор.
Препарати I групи знижують максимальну швидкість деполяризації, підвищена
шают поріг збудливості, уповільнюють провідність по пучку Гіса і волокнам
Пуркіньє, уповільнюють відновлення реактивності мембран кардіоміоцитів.
Препарати II групи (Ab-адреноблокатори) зменшують вплив на серце
адренергічних імпульсів, які можуть в певних умовах мати
значення в патогенезі аритмій. У механізмі антиаритмічної дії цих
препаратів певну роль відіграє придушення під їх впливом активації
аденілатциклази клітинних мембран і зменшення утворення циклічного
АМФ, що сприяє передачі ефектів катехоламінів. препарати цієї
групи зменшують трансмембранний перенос іонів натрію, збільшують пере-
ніс іонів калію, зменшують збудливість міофібрил і волокон Пуркіньє,
зменшують швидкість проведення збудження. Більшість A b -адреноблока-
торів уповільнюють синусовий ритм, синоатріальну і атриовентрикулярную
провідність, надають негативну інотропну дію.
Унікальним за своїм впливом є основною представник пре-
паратов III групи - аміодарон, який збільшує тривалість по-
потенціалу дії, уповільнює проведення імпульсу по всіх ділянках прово
дящей системи серця, урежает синусовий ритм, викликає подовження інтер-
вала Q - Т. Він не робить істотного впливу на скоротливу спо-
собность міокарда. Аміадарон має широкий спектр антиаритмического дей
ствия і разом з тим є активним антиангінальним препаратом.
Зараховує до III групі орнід (бретилий) надає в основному сим-
патолітіческое дію (див. Орнід), обмежуючи таким чином вплив
катехоламінів на міокард; разом з тим він збільшує, подібно амиодарону,
тривалість потенціалу дії.
Препарати III групи щодо мало впливають на трансмембранний
перенос іонів.
Препарати IV групи (верапаміл, ніфедипін та ін.) Інгібують повільний-
ний трансмембранний потік іонів кальцію в клітини міокарда, що спосіб-
ствует зниженню автоматизму ектопічних вогнищ і впливає на повторний
вхід збудження.
Особливості механізму дії препаратів різних груп мають важливі
ве значення для уточнення показань і протипоказань при призначенні
того чи іншого протиаритмічного препарату.
При виборі препарату слід враховувати не тільки його специфічні
антиаритмические особливості, але і загальні фармакологічні властивості
(Вплив на інші функції і системи організму), а також можливі побічні
ефекти.
Необхідно враховувати, що антиаритмічні препарати в зв'язку з їх дей
ствием на провідну систему серця можуть в певних умовах оказ-
вать Проаритмічні (аритмогенное) дію.