ФК Динамо Київ, Динамо з Дніпра

Повна назва: Футбольний клуб «Динамо» Київ (укр. Футбольний клуб «Динамо» Київ)

Прізвиська: біло-сині

Заснований: 1927

Стадіон: "Динамо" ім. Валерія Лобановського

Місткість: 16 873

Президент: Ігор Суркіс

Тренер: Юрій Сьомін

Капітан: Андрій Шевченко (2010), Олександр Шовковський (2011)

Офіційний сайт: http://www.fcdynamo.kiev.ua

Офіційний відео портал: http://video.fcdynamo.kiev.ua/

Фан-клуб: http://fcdk.org/

Футбольні трофеї:

Чемпіон України (13 разів) 1992/1993, 1993/94, 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2000/2001, 2002/2003, 2003/2004, 2006/2007, 2008 / 09 Володар Кубка України (9 разів) 1992/1993, 1995/1996, 1997/1998, 1998/1999, 1999/2000, 2002/2003, 2004/2005, 2005/2006, 2006/2007 Володар Суперкубка України (4 рази) 2004, 2006, 2007, 2009 Володар Кубка Кубків (2 рази) 1974/1975, 1985/1986 Володар Суперкубка УЄФА (1 раз) +1975 Володар Кубка турніру пам'яті В. В. Лобановського (2 рази) 2003, 2004

Чемпіон СРСР (13 разів) 1961 1966 1967 1968 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990 Володар Кубка СРСР (9 разів) 1954 1964, 1965/1966, 1974, 1978, 1982, 1984/1985, 1986/1987, 1989/1990 Володар Кубка Сезону (3 рази) 1980, 1985, 1986 Володар Кубка Співдружності СНД (4 рази) 1996, 1997, 1998, 2002 Срібний призер чемпіонату України (5 разів) 1992 року, 2001/2002, 2004/2005, 2005/2006, 2007/08 Фіналіст Кубка України (2 рази) 2001/2002, 2007/08 Фіналіст Суперкубка УЄФА (1 раз) 1986 Срібний призер чемпіонату СРСР (11 разів) 1936 1952 1960 1965, 1969 1972, 1973, 1976, 1978, 1982, 1988 Бронзовий призер чемпіонату СРСР (3 рази) 1937 1979, 1989

Клубний стадіон "Динамо" ім. Валерія Лобановського

Технічні характеристики стадіону:

Секторів - 29

Місць - 16 873

Освітлення - 1200 люкс

Поле (з підігрівом) - 100м х 75м

Це цікаво (з історії):

ФК "Динамо" Київ - український футбольний клуб з Києва. Один з двох клубів (разом з московським «Динамо»), який брав участь у всіх чемпіонатах СРСР у вищому дивізіоні.

Ініціаторами створення київської команди «Динамо» в листопаді 1927 року стали Сергій Барминський і Микола Ханников. Перша зареєстрована гра відбулася 17 липня 1928 проти клубу «Динамо» Одеса (2: 2).

День народження "Динамо" - 13 травня:

Перша відома фотографія "Динамо"

Останнім часом загострилася дискусія щодо дати народження футбольної команди «Динамо» (Київ). Починаючи з 60-х років минулого століття, в численних публікаціях зазначалося, що команда заснована в листопаді 1927 року. Однак ніяких документальних підтверджень цьому досі не наведено. Різні дослідники історії футбольної команди київського «Динамо» вказують на різні дати заснування клубу, які знаходяться в періоді між 13 травня 1927 роки (реєстрація статуту Київського пролетарського спортивного товариства (ПСТ) «Динамо» Міжвідомчою комісією у справах громадських організацій та спілок Київського округу) та 1 липня 1928 роки (перша відома нам гра футбольної команди київського «Динамо» в Білій Церкві). Понад п'ятдесят років в засобах масової інформації, спортивно-інформаційних виданнях, книгах з історії футболу згадується, що команда створена в 1927 році.

Ця дата знайшла своє відображення в сучасній емблемі клубу, так і в офіційних документах і довідниках ФІФА і УЄФА. Мабуть, настав час поставити остаточну крапку в цьому питанні. Реєстрація Київського ПСО «Динамо» 13 травня 1927 року, в рамках якого пізніше зародилась футбольна команда, підтверджена документами, що знаходяться в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (фонд № 5, опис 3, справа 418, лист 25, а також в тому ж фонді й опису справа № 472, лист 66). Ніяких інших документів про освіту футбольної команди «Динамо» в рамках Київського ПСО «Динамо», що відносяться до 1927 чи початку 1928 року, поки не виявлено, Тому можна вважати датою народження футбольної команди 13 травня 1927 року. Справа за малим - потрібно офіційно визнати і затвердити цю дату днем ​​народження футбольної команди «Динамо» (Київ).

Динамівці - лауреати "Золотого м'яча" France Football (найкращому футболістові Європи):

1975 - Олег Блохін

1986 - Ігор Бєланов

Великий Тренер і гравець "Динамо" Валерій Васильович Лобановський

Лобановський Валерій Васильович "

6 січня 1939 - 13 травня 2002

Народився в Києві. Лівий крайній і центральний нападник. Починав грати в столичній ДЮСШ, потім - у ФШМ. Виступав за команди "Динамо" (Київ) - 1957-64гг, "Чорноморець" (Одеса) - 1965-66гг., "Шахтар" (Донецьк) - 1967-68гг. У чемпіонатах СРСР провів 258 матчів, забив 71 м'яч.

Чемпіон СРСР 1961 року., Срібний призер чемпіонату СРСР 1960 року, володар Кубка СРСР 1964 р. За збірну СРСР провів 2 матчі, за олімпійську збірну СРСР - 7 матчів, забив 1 м'яч. Двічі входив до списку 33-х кращих гравців СРСР.

Один з кращих форвардів СРСР першої половини 60-х. Індивідуально сильний, відмінно володів дриблінгом із зміною ритму і напряму руху. Володів прицільним ударом з лівої ноги, вміло грав головою. Увійшов в історію радянського футболу як блискучий виконавець кутових ударів. Підкручений м'яч, описавши в повітрі широку дугу, нерідко потрапляв у ворота без чиєїсь допомоги. Особливо добре знаходив спільну мову на полі з О. Базилевичем і В. Троянівським.

Як головний тренер очолив команди:

- "Дніпро" (Дніпропетровськ) - 1969-73. (В 1971 вивів команду у вищу лігу);

- "Динамо" (Київ) - 1974-82гг., 1984-90гг, 1996.-травень 2002 (5-кратний чемпіон України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001рр.), 3-разовий володар Кубка України (1998, 1999 , 2000 рр.), 8-кратний чемпіон СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990 рр.), 6-разовий володар Кубка СРСР (1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990 рр .), володар Кубка кубків 1975, 1986рр., Суперкубка УЄФА 1975 р.).

Очолював збірну СРСР в 1975-76гг, 1982-83гг, 1986-90гг. У тому числі - на чемпіонатах світу 1982 (разом з К. Бесковим і Н.Ахалкаці), 1986 і 1990 рр.

Під керівництвом Лобановського збірна СРСР ставала бронзовим призером Олімпійських Ігор 1976р. і срібним призером чемпіонату Європи 1988 року. Всього - 77 матчів (42 перемоги, 19 нічиїх, 16 поразок).

Тренував збірні ОАЕ (1990-93гг.) І Кувейту (1994-96гг. - Третє місце на Азіатських іграх).

З січня 1998 по грудень 2001 - головний тренер збірної України.

Нагороджений орденами "Знак Пошани» (1971), Трудового червоного прапора (1987 р.), Кавалер Діамантового ордену УЕФА «За заслуги", Герой України.

Найбільший тренер-практик, що добився видатних досягнень не тільки у всесоюзних змаганнях, але і на міжнародній арені. Один з найавторитетніших фахівців в світовому футболі. У ньому вдало поєднувалися тренерський талант і великі організаторські здібності. Лобановським були впроваджені в практику передові досягнення спортивної науки (метод інтервального тренування), реалізовані принципи так званого "системного футболу", основу якого складають універсалізм футболістів і висока інтенсифікація гри, розроблена довготривала програма відбору і підготовки молодих футболістів з урахуванням модельних характеристик.

Лобановський - гравець:

1960 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1961 - чемпіон СРСР

1964 - володар Кубка СРСР

Лобановський - тренер:

1973 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1974 - чемпіон СРСР

1974 - володар Кубка СРСР

1975 - чемпіон СРСР

1975 - володар Кубка володарів Кубків європейських країн

1975 - володар Суперкубка Європи

1976 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1976 - бронзовий призер Олімпійських Ігор

1977 - чемпіон СРСР

1978 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1978 - володар Кубка СРСР

1979 - бронзовий призер Чемпіонату СРСР

1980 - чемпіон СРСР

1981 - чемпіон СРСР

1982 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1982 - володар Кубка СРСР

1985 - чемпіон СРСР

1985 - володар Кубка СРСР

1986 - чемпіон СРСР

1986 - володар Кубка володарів Кубків європейських країн

1987 - володар Кубка СРСР

1988 - срібний призер Чемпіонату СРСР

1988 - срібний призер Чемпіонату Європи

1989 - бронзовий призер Чемпіонату СРСР

1990 - чемпіон СРСР

1990 - володар Кубка СРСР

1997 - чемпіон України

1998 - чемпіон України

1998 - володар Кубка України

1999 - чемпіон України

1999 - володар Кубка України

2000 - чемпіон України

2000 - володар Кубка України

2001 - чемпіон України

2002 - срібний призер Чемпіонату України

нагороди:

Кавалер ордена «Знак Пошани»

Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора

Кавалер ордена України «За заслуги» ІІ ступеня.

Посмертно нагороджений званням "Герой України" і Рубіновим Орденом УЄФА за внесок в розвиток футболу.

У травні 2002 року його ім'я було присвоєно київському стадіону "Динамо".

Винахідник удару «сухий лист»

Історія стадіону:

Є що подивитися в Києві його гостям та жителям. Можна неспішно побродити лабіринтом затишних подільських вуличок та поринути в шумне життя Хрещатика, відвідати музеї, золотоверхі церкви і собори, оцінити пишноту розкинулися над Дніпром парків ... Але є в Києві місце, яке дивовижним чином поєднує в собі і мальовничий ландшафт і оригінальну архітектуру. Це - стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського.

На початку ХХ століття на території нинішнього стадіону поруч із Петриківської алеєю розміщувались теплиці, з яких постачали овочі та фрукти для царської резиденції - Маріїнського палацу. Тут же знаходилося і вельми популярне серед городян кафе-каштан «Шато-де-Флер".

У 20-ті роки на їхньому місці Київська губернська рада товариства «Динамо» збудувала декілька спортивних майданчиків, футбольне поле з дерев'яною роздягальнею, гімнастичне містечко, баскетбольний, волейбольний та гандбольний майданчики ...

Через кілька років физкультурникам-динамівцям стало на них тісно. В результаті було прийнято рішення про спорудження тут великого стадіону з усією необхідною спортивною інфраструктурою. Проект архітекторів В. Осьмака та В. Безпалого був утілений за два роки. У 1934 році київський стадіон «Динамо» прийняв своїх перших відвідувачів. Вкриті дерев'яним навісом трибуни були розраховані на 23 тисячі глядачів, які приходили подивитися на гру своїх кумирів - футболістів «Динамо». Відтепер всі свої домашні матчі вони проводили на власній арені.

Новий стадіон на Петровській алеї став для динамівців щасливим. У довоєнні роки вони завоювали на ньому «срібло» і «бронзу» футбольного чемпіонату СРСР. Було взято приціл на «золото», але настав 1941-й рік ... Стадіон прийшов у занепад, а відлуння воєнного часу дійшли і до наших днів. На початку 90-х під час ремонтних робіт під біговою доріжкою було виявлено декілька авіабомб ...

Після війни футболісти київського «Динамо» грали на стадіоні ім. Н.С. Хрущова (нині НСК «Олімпійський). А на клубний стадіон футбол повернувся лише в 1956-му. На той час його відбудували, і поле віддали динамівським дублерам.

Знову на стадіон прийшли будівельники, коли стадіон вирішили підготувати до Олімпійських Ігор 1980 року в Москві. Стадіон перевтілився і покращав. Його архітектуру доповнили чотири освітлювальні вежі, електронне табло. Місткість трибун зменшилась до 18 тисяч, зате на один поверх «виросла» адміністративна будівля. Капітальної реконструкції зазнали легкоатлетичні доріжки, спортивні зали, плавальний басейн, тенісні корти та баскетбольні майданчики.

І, хоча матчі одного з олімпійських групових турнірів стадіон «Динамо» не приймав, на ньому із задоволенням тренувались учасники головної спортивної події чотириріччя. Згодом на оновленому та комфортабельному динамівському стадіоні проводили чемпіонат СРСР з легкої атлетики та фінальний турнір чемпіонату Європи з футболу серед юнаків.

Його нове життя розпочалось у 90-х роках. Чергова реконструкція перетворила «Динамо» в виключно футбольний стадіон. Були забрані легкоатлетичні доріжки, збільшені до стандартних розмірів поля. Відповідно до вимог міжнародних футбольних організацій на капітально відремонтованих трибунах встановили індивідуальні пластикові крісла для глядачів.

З 1996 року свої домашні матчі чемпіонату та Кубка України, а також відбіркові поєдинки Ліги чемпіонів УЄФА київські динамівці грають на своєму клубному стадіоні, який відповідає необхідним для цього стандартам, вимогам безпеки та умовам організації телевізійних трансляцій.

У перебудованих приміщеннях центральної трибуни за сучасним фасадом зі скла і алюмінію розмістився триповерховий офіс ТОВ «ФК« Динамо »(Київ)» і практично всі його служби. У 2001 році на території комплексу відкритий комфортабельний фітнес-центр із плавальним басейном.

До будівлі офісу примикає відкрита автостоянка та підземний гараж. Збережений встановлений раніше монумент на честь футболістів київського "Динамо", які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

У травні 2002 року після смерті видатного футбольного тренера Валерія Васильовича Лобановського, який багато років пропрацював в «Динамо» і привів клуб на вершини європейської футбольної слави, Рада акціонерів тоді ще ЗАТ ФК "Динамо" (Київ) прийняв рішення назвати клубний стадіон його іменем.

Колишні емблеми "Динамо":