Науково-технічний прогрес кінця 19 - початку 20 століття

Сучасна науково-технічна революція, що почалася на початку XX ст., Являє собою сукупність корінних якісних змін в засобах, технології, організації та управлінні виробництвом на основі нових наукових принципів. Ця революція підготовлена ​​не тільки розвитком науки і продуктивних сил, а й тими соціальними змінами, які відбулися в суспільстві в результаті світового революційного процесу.

На відміну від промислового перевороту XVIII ст., Що ознаменував перехід від мануфактурного до великого машинного виробництва, сучасна науково-технічна революція - це перехід до якісно нового вищого ступеня машинного виробництва - до великого автоматизованого машинного виробництва.

На відміну від системи машин XIX ст., Що складалася з трьох елементів: машини-знаряддя, машини-двигуна і передавального механізму, сучасна автоматична система машин включає крім зазначених трьох ланок ще якісно нове - керуюче ланка. В останні десятиліття на основі керівної ланки була створена принципово нова машина - керуюча, яка поступово перетворюється в самостійний тип системи машин. Перехід до чотириланкової структурі машин, що містять автоматичний пристрій, що моделює деякі мисленнєвого-логічні функції людини, є вихідним пунктом сучасної науково-технічної революції.

Науково-технічна революція характеризується перебудовою технічної та галузевої структури народного господарства. У процесі цієї перебудови створюються матеріально-речові передумови для наступного етапу - великого автоматизованого машинного виробництва. Перебудова відбувається у всіх елементах матеріального виробництва - в системі машин, в технології виробництва, в структурі всього народного господарства.

Незмірно зросла роль науки в розвитку виробництва. Наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу, стає складовим специфічним елементом продуктивних сил суспільства.

Основа сучасної науково-технічної революції - електрифікація і електронізації всіх ланок виробничого процесу. Отже, найважливіші зміни в розвитку виробництва безпосередньо пов'язані з розвитком енергетики, електротехніки, електроніки. Створення великого автоматизованого машинного виробництва, складних автоматизованих систем управління, впровадження електронних обчислювальних машин на виробництві, транспорті, в будівництві, в науково-дослідних, конструкторських, планових організаціях неможливо здійснити без величезних витрат електроенергії, без створення нових електротехнічних і електронних пристроїв.

Найбільш загальним якісним показником рівня розвитку техніки служить продуктивність праці. Цей показник безпосередньо пов'язаний з іншими - продуктивністю машини, що виражається в кількості вироблюваного нею продукту в одиницю часу.

Продуктивність машин, а разом з нею і продуктивність техніки в цілому постійно зростають. Якість машини можна оцінити її продуктивністю. Але продуктивність, в свою чергу, є наслідком ряду факторів, найбільш суттєві з яких - інтенсивність, напруженість роботи. Інтенсивність роботи машин досягається збільшенням швидкості руху, концентрації та інтенсифікації механічних, фізичних і хімічних процесів. Як приклад інтенсифікації процесів в електротехнічному пристрої можна послатися на значні підвищення напруги в лініях електропередач - від десятків і сотень до сотень тисяч вольт.

Іншим якісним показником розвитку техніки є коефіцієнт корисної дії, що дозволяє оцінити досконалість машин. Можна сказати, що ккд машин має тенденцію зростання. Як правило, після досягнення 95% зростання ККД сповільнюється, хоча можуть відбуватися окремі скачки.

Однак в сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу якісний прогрес техніки ні в якому разі не можна оцінювати тільки за значеннями ккд і іншим економічним показникам.

Все більше проникаючи в таємниці природи, людина, як уже зазначалося, навчився створювати такі могутні технічні об'єкти, що розвиваються ними потужності виявляються сумірними з геофізичними і космічними.

При розробці таких об'єктів потрібний комплексний системний підхід з урахуванням не тільки техніко-економічних, а й соціальних, екологічних наслідків їх діяльності. Сучасний фахівець завжди повинен пам'ятати, що наше суспільство має бути орієнтоване насамперед на людину, на створення умов для його здорової, творчої життя, для його всебічного розвитку.

У творчій діяльності інженера або вченого велике значення має не тільки вміння бачити паростки нового, але і правильно оцінювати старе. У процесі розвитку техніки відбуваються постійні заміни одного виду технічних об'єктів іншими, більш відповідними новим потребам. У період свого виникнення ці об'єкти прискорювали промисловий прогрес, але з плином часу вони стали гальмувати його подальший розвиток, незважаючи на те, що постійно вдосконалювалися. Наприклад, паровози широко застосовувалися ще в першій половині ХХ століття, були в багато разів могутніше, швидкохідні і економічніше паровозів Стефенсона або Черепанових. Але якщо перші паровози були новим кроком у розвитку транспортної техніки, то сен-чес вони у "е давно виглядають анахронізмом.

Отже, на відміну від живих істот технічні об'єкти поступаються місцем більш сучасним в період свого найвищого розквіту. Це теж одна з закономірностей техніки. Розуміння цього процесу дозволяє легше долати старі традиції щодо технічних об'єктів, яким іноді віддані багато років творчої діяльності, допомагає легше відмовитися від них, якщо вони не мають перспектив розвитку в майбутньому.

І оцінюючи внесок того чи іншого діяча науки і техніки, потрібно перш за все мати на увазі, що ним зроблено нового в порівнянні зі своїми попередниками.

Важливою особливістю розвитку техніки є повернення до старих ідей на основі досягнень науково-технічного прогресу. Так, перші трифазні трансформатори М. О. Доліво-Добровольського мали просторовий муздрамтеатр, але внаслідок складності технології їх виготовлення вони не отримали застосування. Минуло понад 75 років. Технічний рівень трансформаторобудування значно підвищився, освоєння виробництва рулонної холоднокатаної сталі і використання для обмоток алюмінієвої фольги і стрічки дозволили налагодити серійне виробництво потужних трансформаторів з просторовим магнітопроводом.

Слід мати на увазі ще одну характерну особливість розвитку техніки: нове часто створюється в старих конструктивних формах, які здаються вченим і винахідникам найбільш досконалими. Наприклад, один з перших електродвигунів XIX в. (Двигун Бурбуза) по своїх зовнішніх формах майже в точності повторював парову машину: зворотно-поступальний рух поршнів замінювалося аналогічним рухом магнітів в соленоїдах, перемикання здійснювалося зміною полярності, обертальний рух вала досягалося за допомогою кривошипно-шатунного механізму. Про можливість використання лінійного двигуна в той час ще й не думали.

При розробці нових пристроїв завжди доводиться стикатися і з власне технічними суперечливими вимогами до об'єкта, наприклад, вимогами до надійності і інтенсивності роботи, швидкодії і міцності.

Веселовський О. Н. Шнейберг А. Я "Нариси з історії електротехніки"