гідронефроз

Гідронефроз розвивається внаслідок порушення відтоку сечі і характеризується розширенням лоханочно-чашечной системи, патологічними змінами інтерстиціальної тканини нирок і атрофією її паренхіми. Гідронефроз правої або лівої нирки зустрічається однаково часто, двосторонній - лише в 5-9% випадків цього захворювання.

Етіологія, патогенез. Гідронефроз може бути вродженим і набутим. Причинами природженого гідронефрозу служать дістенезія сечових шляхів; вроджена аномалія розташування ниркової артерії (або її гілки), що здавлює сечовід; вроджені клапани і стриктури сечоводу; ретрокавальное розташування сечоводу; уретероцелє, вроджена обструкція нижніх сечових шляхів. Причинами набутого гідронефрозу є деякі урологічні захворювання: нирковокам'яна хвороба, запальні зміни сечової системи, травматичні звуження сечових шляхів, пухлини сечових шляхів, пухлини передміхурової залози, а також ретроперітонеальной клітковини, пухлини шийки матки, злоякісна інфільтрація заочеревинної клітковини і клітковини малого таза, метастази пухлини в зачеревні лімфатичні вузли, нарешті, різні травматичні та інші пошкодження спинного мозку, які призводять до порушень відтоку сечі. У тих випадках, коли перешкода відтоку сечі розташоване дистальніше мисково-сечовідного сегмента і розширюється не тільки балія, а й сечовід, має місце гідроуретеронефроз.

Гідронефроз буває асептичним та інфікованим. У першому випадку ниркові зміни залежать від ступеня обструкції і тривалості захворювання, у другому - як від ступеня обструкції і тривалості захворювання, так і від вірулентності інфекції. У початкових стадіях захворювання нирка зовні мало відрізняється від здорового органу, виявляється лише розширення балії і чашок. Підвищений внутрилоханочное тиск порушує функцію нирок, але ці порушення ще оборотні і після усунення обструкції функція нирки відновлюється. При більш тривалому порушенні відтоку сечі в нирці розвиваються органічні зміни, які розглядаються як обструктивний інтерстиціальний нефрит. При цьому після усунення обструкції функція нирки відновлюється лише частково. Якщо відбуваються інфікування гідронефрозу, то інтерстиціальний нефрит переходить в обструктивний пієлонефрит.

Симптоми, перебіг. Гідронефроз може довго розвиватися безсимптомно, і лише приєднання таких ускладнень, як інфекція, утворення каменя в балії або травматичне ушкодження ураженої нирки, зумовлюють перші симптоми захворювання, що дають підставу для дослідження сечової системи. У більшості випадків гідронефроз проявляється болями в ділянці нирок. Болі носять характер ниркової коліки (див. Ниркова колька) з типовою локалізацією і іррадіацією по ходу сечоводу в пахову область, в яєчко у чоловіків і зовнішні статеві органи у жінок, стегно або промежину.

Напади ниркової кольки більш характерні для початкової стадії гідронефрозу. Надалі, коли стінка балії і чашок частково заміщується сполучною тканиною, балія і чашки втрачають здатність активно скорочуватися, гідронефроз проявляється тупими болями в ділянці нирок. Болі при гідронефрозі, як і при нефролітіазі, можуть виникати і вдень, і вночі незалежно від того, на якому боці спить хворий. Останній симптом важливий для диференціальної діагностики гідронефрозу з нефроптозом, при якому люди воліють спати на хворому боці. При обструкції верхніх сечових шляхів дизурії зазвичай не буває або вона виникає лише під час нападу болю. Інший важливий симптом гідронефрозу-гематурія. Макроскопічна гематурія спостерігається у 20% хворих гідронефрозом, мікрогематурія-значно частіше. Підвищення температури під час посилення болю в ділянці нирок свідчите приєднання інфекції. Промацати збільшену нирку вдається лише при дуже великому гідронефрозі. Більш інформативним методом дослідження при гідронефрозі є хромоцистоскопия, при якій виявляється значна запізнювання або відсутність виділення індигокармін з боку ураженої нирки. Рентгенологічне дослідження нирки основний метод діагностики гідронефрозу.

Оглядова рентгенограма дає можливість визначити розміри нирок і виявити камені, якщо вони є. На серії внутрішньовенних урограм можна відзначити уповільнене накопичення контрастного розчину в розширених балії (баліях) і чашечках. На урограммах видно розширена, округлої форми балія, розширені чашечки. При значному порушенні функції нирки контрастний розчин може накопичитися в достатній концентрації лише через 1 2год або зовсім не виділитися хворий ниркою. Таким чином, внутрішньовенна урографія дозволяє діагностувати і стадію захворювання від піелозктазіі до гігантського гідронефрозу з втратою функції нирки. Додатковими методами діагностики, істотно уточнюючими дані клініко-рентгенологічних методів, є радіонуклідна ренографія і сканування нирок, встановлюють ступінь порушення функції нирки (нирок).

Внаслідок схожості симптомів гідронефроз слід диференціювати від сечокам'яної хвороби (не ускладненою розвитком гідронефрозу), при якій рентгенологічно виявляється тільки камінь нирки, від нефроптоз, при якому біль виникає при русі, люди воліють спати на хворому боці, зміщується нирка прощупується в положенні хворого стоячи, а на рентгенограмах, виконаних у положенні лежачи і стоячи, виявляється значна рухливість нирки. При пухлини нирки на відміну від гідронефрозу пальпована нирка щільна і горбиста. При поликистозе горбисті нирки промацуються з обох сторін.

У всіх цих випадках в диференціальної діагностики провідна роль належить рентгенологічним методам дослідження.

Лікування гідронефрозу хірургічне. Його важливо провести в ранній період, коли усунення обструкції сечових шляхів не тільки запобігає подальші анатомічні зміни, а й призводить до поліпшення функції нирок. У лікуванні інфікованого гідронефрозу важливе місце займає антибактеріальна терапія під контролем посівів сечі і дослідження мікрофлори на чутливість до антибактеріальних препаратів (див. Пієлонефрит).

Прогноз. Двосторонній гідронефроз при наростанні вмісту залишкового азоту в крові та інших порушеннях гомеостазу призводить до хронічної ниркової недостатності.