This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

ДИСБАКТЕРІОЗ

ДИСБАКТЕРІОЗ (син .: дисбиоз) - зміна складу і кількісних співвідношень мікрофлори, в нормі заселяє порожні органи, сполучені з навколишнім середовищем (наприклад, верхні дихальні шляхи, кишечник), і шкіру людини. З життєдіяльністю мікрофлори пов'язані фізіологічний статус організму і стан його неспецифічних захисних сил. Представники так званої нормальної мікрофлори, зазвичай мешкають в кишечнику, верхніх дихальних шляхах і на шкірі людини, завдяки вираженою антагоністичної активності оберігають ці органи від проникнення і швидкого розмноження патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, виконують ряд інших функцій. Ці закономірності найбільш вивчені відносно мікрофлори кишечника.

Однією з найбільш частих причин дисбактеріозу є безконтрольне застосування антибактеріальних препаратів, що призводить до загибелі значної частини представників нормальної мікрофлори, чутливих до препарату, і розмноженню стійкою до нього мікрофлори, в тому числі патогенної і умовно-патогенної. Причинами дисбактеріозу можуть бути також порушення харчування, вживання алкоголю, важкі захворювання і т.п.

При дисбактеріозі можуть зникати деякі представники нормальної мікрофлори (біфідобактерії, молочнокислі і кишкові палички і ін.) І з'являтися рідко зустрічаються мікроорганізми (гриби роду кандида, стафілококи, протей, синьогнійна паличка і т. П.). При цьому спостерігаються в різному ступені виражені місцеві запальні процеси, а при різкому ослабленні опірності організму може розвинутися генералізована форма ендогенної інфекції, аж до сепсису. Дисбактеріоз є важливою ланкою патогенезу ряду захворювань органів травлення, дихальних шляхів і шкіри, що впливає на перебіг і результат хвороби і часто вимагає спеціального лікування.

Лікування дисбактеріозу комплексне. Біологічні бактеріальні препарати, в першу чергу містять біфідобактерії, мають виражену антагоністичну дію відносно патогенних і умовно-патогенних кишкових бактерій, стимулюють формування місцевого імунітету. Показані препарати, що підвищують неспецифічні захисні сили організму, антигістамінні засоби. При кишковому дисбактеріозі призначають ферментні препарати (панзинорм, фестал тощо). Застосування антибіотиків припустиме лише при домінуванні в мікрофлорі хворого певних збудників і попередньому визначенні їх чутливості до антибіотиків.

Профілактика дисбактеріозу полягає в роз'ясненні неприпустимість необґрунтованого і безконтрольного використання будь-яких антибактеріальних препаратів. В процесі лікування антибактеріальними препаратами та після нього необхідно застосування бактеріальних препаратів, проведення загальнозміцнюючу терапії та призначення повноцінного харчування для ослаблених осіб.