Гіпоксія плода

Гіпоксія плода - патологічний стан, що виникає при недостатньому постачанні киснем тканин і органів плоду. Гостра гіпоксія виникає під час пологів (при аномаліях пологової діяльності, випаданні або прижатии пуповини, тривалому здавленні голівки плоду в порожнині малого тазу), рідше під час вагітності (при розривах матки, передчасне відшарування плаценти та ін.) І характеризується швидко розвиваються вираженими порушеннями функції життєво важливих органів. Хронічна гіпоксія може спостерігатися при екстрагенітальних захворюваннях, токсикозах вагітних, переношуванні вагітності, несумісність крові матері і плоду, інфікуванні плода та ін. Вона розвивається поступово, тому плід адаптується до помірного дефіциту кисню.

Ступінь вираженості змін, що виникають в організмі плода при гіпоксії, визначається тривалістю і інтенсивністю кисневої недостатності. Важка киснева недостатність призводить до значного порушення кровообігу і мікроциркуляції: у плода відзначається короткочасне підвищення артеріального тиску, тахікардія , які змінюються зниженням артеріального тиску і брадикардією; відбувається згущення крові за рахунок виходу плазми за межі судинного русла, розвивається набряк тканин; підвищена проникність і ламкість судинної стінки призводять до крововиливів. Накопичення в тканинах кислих продуктів обміну (ацидоз) і зміна балансу електролітів під впливом кисневої недостатності призводять до внутрішньоклітинного набряку. Всі ці зміни порушують функцію життєво важливих органів, що може привести до загибелі плоду, асфіксії новонародженого або внутрішньочерепної травми.

Основними клінічними ознаками гострої гіпоксії є порушення серцевої діяльності плода (почастішання серцебиття понад 160 ударів в 1 хв або уражень до 120 і менше ударів в 1 хв, аритмія, глухість тонів), виражене посилення або різке ослаблення його рухової активності. Хронічну гіпоксію, як правило, можна діагностувати за допомогою спеціальних методів дослідження. Для дослідження серцевої діяльності плода, крім аускультації, використовують електрокардіографію, фонокардіографію і кардіотахографію (реєстрацію частоти серцевих скорочень плода за допомогою кардіомонітор). Ультразвукове сканування дозволяє виявити властиві гіпоксії порушення дихальних рухів плода. Важливою ознакою гострої і хронічної гіпоксії є домішка меконію в навколоплідних водах, що визначається при огляді в разі їх виливання або при амніоскопіі (дослідженні плодових оболонок і навколоплідних вод за допомогою спеціального оптичного приладу, що вводиться в канал шийки матки). При біохімічному дослідженні навколоплідних вод, отриманих шляхом амніоцентезу, в разі хронічної гіпоксії відзначаються зниження їх рН (менше 7,01), підвищена концентрація двоокису вуглецю, зміна ферментативної активності і рівня гормонів.

При підозрі на хронічну гіпоксію (токсикози вагітних, екстрагенітальні захворювання жінки та ін.) Вагітну необхідно госпіталізувати для дослідження стану плода, з'ясування причини гіпоксії. Заходи, спрямовані на поліпшення матково-плацентарного кровообігу і нормалізацію обмінних процесів плода, можна проводити амбулаторно за призначенням лікаря. Вони включають ультрафіолетове опромінення, введення партусістен, еуфіліну, компламина, інгаляції 40 - 60% киснево-повітряної суміші та ін.

При появі ознак гострої гіпоксії необхідні термінова госпіталізація вагітної і екстрене проведення заходів по боротьбі з гіпоксією під час транспортування. Сприятливу дію роблять інгаляції протягом 20 - 30 хв зволоженою 60% киснево-повітряної суміші з одночасним внутрішньовенним введенням жінці 50 мл 40% розчину глюкози з 300 мг аскорбінової кислоти, а також 1 мл кордіаміну (метод Миколаєва). Інгаляції киснево-повітряної суміші надають кращий ефект після попереднього внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення жінці спазмолітичних засобів (1 мл 2% розчину папаверину гідрохлориду, 2 мл 2% розчину но-шпи). Ефективні сигетин (2 - 4 мл 1% розчину в 20-40 мл 20% розчину глюкози внутрішньовенно), кокарбоксилаза (100 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно).

При виникненні гострої гіпоксії під час пологів необхідно усунути, (по можливості) причину цього патологічного стану; одночасно проводять зазначені вище лікувальні заходи. При відсутності ефекту від проведеної терапії необхідно своєчасно ставити питання про оперативне пологах (акушерські щипці, вакуум-екстракція, кесарів розтин та ін.).

Профілактика гіпоксії плода починається в жіночій консультації. Вона включає раннє виявлення і лікування екстрагенітальних захворювань вагітної, ускладнень вагітності, контроль за станом плоду. Велике значення має правильне ведення пологів, в тому числі своєчасна діагностика та адекватне лікування виникаючих ускладнень, постійне спостереження за станом плоду.