ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ (син .: харчові інтоксикації) виникають внаслідок вживання їжі, що містить токсичні для організму речовини мікробного або немікробного походження; протікають з картиною гострого гастроентериту і інтоксикацією.

До мікробних харчових отруєнь відносяться харчові токсикоінфекції та харчові, або мікробні, токсикози, які виникають при вживанні їжі, що містить токсини, що накопичилися в результаті значного обсіменіння її збудниками. Збудниками мікробних токсикозів є Clostridium bourn, Clostridium perfringens та ентеротоксигенні штами стафілокока, збудниками харчових токсикоінфекцій можуть бути Proteus vulgaris mirabilis, Escherichia coli, Bacillus cereus та ін. Причиною микотоксикозов є мікроскопічні гриби. Джерелами збудників при мікробних харчових отруєннях є люди і тварини, як хворі, так і здорові (носії). Інфікування продуктів відбувається через їх виділення, що містять збудників, внаслідок забруднення ними рук, води, харчових продуктів, посуду. Важливу роль в цьому процесі відіграють переносники, наприклад мухи. При стафілококових токсикозах джерелами збудника є люди, які страждають гнійничкові захворювання шкіри, ангіну, і тварини, хворі на мастит; зараження відбувається через забруднені руки, посуд, харчові продукти. Для виникнення мікробних харчових отруєнь необхідно, щоб обсіменені харчові продукти досить довго зберігалися поза холодильником і перед вживанням не наражалися належної термічної обробки.

До немікробних належать отруєння отруйними і умовно їстівними грибами, отруйними рослинами, отруйними продуктами тваринного походження, а також домішками до харчових продуктів хімічних речовин, наприклад пестицидів, солей важких металів, фосфорорганічних сполук та ін.

Харчові отруєння реєструються у вигляді групових захворювань та спорадичних випадків. Найбільш типовими проявами служать нудота , блювота , болі в животі, пронос, адинамія, підвищення температури тіла, зневоднення організму, порушення функцій серцево-судинної системи. Діагностика грунтується на клінічній картині, даних епідеміологічного анамнезу, результатах бактеріологічного та токсикологічного досліджень. При підозрі на харчове отруєння необхідно направити харчові продукти, які вживав хворий, його виділення (фекалії, блювотні маси), промивні води шлунка для бактеріологічного і токсикологічного дослідження, з'ясувати умови приготування, транспортування, зберігання та реалізації харчових продуктів, вживання яких могло викликати отруєння.

Перша допомога при гострих харчових отруєннях полягає 'в видаленні з організму збудників і токсинів (промивання шлунка, прийом активованого вугілля, очисні клізми). За клінічними показаннями хворих госпіталізують. У стаціонарі проводиться форсований діурез, застосовуються методи екстракорпоральної детоксикації, за показаннями проводять антидотную терапію, призначають симптоматичні засоби з метою відновлення порушених функцій органів.

Профілактика мікробних харчових отруєнь полягає в попередженні забруднення харчових продуктів виділеннями людей і тварин, що містять збудників, попередженні розмноження їх в їжі. З цією метою здійснюється санітарний нагляд за дотриманням правил і технології заготівлі та обробки сировини, приготування, транспортування, зберігання та реалізації харчових продуктів. На харчових підприємствах необхідна здача санітарно-технічного мінімуму усіма вступниками на роботу. Особливе місце в профілактиці харчових отруєнь займають гігієнічне виховання працівників харчових об'єктів і широка санітарна пропаганда серед населення.