аутоінфекція

А Б В Г Д Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Я

Аутоінфекція (син .: аутогенне інфекція, ендогенна інфекція) - хвороби, що викликаються умовно-патогенної Аутофлора, яка активізується при несприятливих для організму умовах.

Збудниками аутоинфекции є мікроорганізми, які населяють шкіру і слизові оболонки дихальних шляхів, травного тракту, статевих органів, кон'юнктиви: стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, протей, клебсієли, гриби та ін. Основними причинами, які сприяють виникненню аутоинфекции, є травми з пошкодженням зовнішніх покривів, медичні маніпуляції (операції, ін'єкції, ендоскопія, катетеризація судин), виконані з порушенням правил асептики і антисептики, вроджені та набуті порушення імунної системи, обумовлені несприятливою екологією, стресами, неповноцінним харчуванням, інфекційними (ВІЛ-інфекція та ін.), аутоімунними, онкологічними і ендокринними (цукровий діабет) захворюваннями, переохолодженням, впливом іонізуючого випромінювання, а також застосуванням кортикостероїдів, цитостатичних і імунодепресивних коштів, нераціональним використанням протимікробних препаратів, що призводять до порушення мікроекології організму (дисбактеріозу), т. е. нормального складу аутомікрофлори.

Аутоінфекція може проявлятися місцевими запальними процесами (піодермія, пневмонія , холецистит , пієліт) і генералізованої інфекцією аж до розвитку сепсису.

Діагностика грунтується на клінічних даних, результатах бактеріологічного дослідження бажано з визначенням чутливості виділеної флори до протимікробних засобів.

В основі лікування аутоінфекціонних процесів лежить усунення причин, що викликали активізацію аутофлори, застосування цілеспрямованої антимікробної терапії, бактеріофагів, імунотерапії (наприклад, антистафилококкового імуноглобуліну), імуномодуляторів, еубіотиків (біфідумбактерин, біфікол, біоспорину та ін.) Для відновлення нормального складу мікрофлори кишечника, санація вогнищ ендогенної інфекції (видалення каріозних зубів, тонзилектомія і т. д.).